Парафії Пресвятої Трійці у місті  Дрогобичі

Історія

У центрі стародавнього галицького міста Дрогобича, неподалік ратуші, розташований величний мурований храм Пресвятої Трійці із комплексом церковних споруд. Сам храм є давнім духовним осередком міста, а також яскравим взірцем сакральної архітектури XVII-XIX століть. Величний храм  є історико-архітектурною пам’яткою місцевого значення та однією з найкрасивіших споруд древнього міста. Церкву збудували у далекому 1690 році як римо-католицький костел, а прилеглі приміщення добудовані значно пізніше як монастир отців кармелітів. У 1795 році цісар Йосип II зліквідував монастир, а майно націоналізував. Українська (Руська) громада у 1808 році купила в австрійського уряду храм і приміщення під греко – католицьку парафію і школу. Пізніше цей духовний комплекс відданий під завідательство отців Василіян, однак і надалі залишався у власності міста. Храм оновлювався у 1894 та 1905 рр. Розпис іконостасу здійснив Модест Сосенко у 1909 році, хоча встановлено його у храмі було значно пізніше.

До храму Пресвятої Трійці належали у передмістю дочерні церкви:
Святого вмч. Юрія – на Завіжній (Горішня Брама). Дерев'яний храм, збудований у 1657 році;
Святої вмц. Параскевії – на Завіжній. Дерев'яний храм, збудований у 1815 році;
Воздвиження Чесного Хреста – на Зварицькій. Дерев'яний храм, збудований у 1661 році;
Різдва Пресвятої Богородиці (Пресвятої Діви Марії) – Цегляний храм, збудований у 1850 році;
Преображення Господнього – на Задвірній. Цегляний храм, збудований у 1869 році;
Святих апп. Петра і Павла – монастирський мурований храм оо. Василіан, збудований у 1828 році після того, як монастир і дерев'яна церква були зруйновані вогнем у 1825 році.

У стінах нашого храму молилися і навчалися багато світочів української нації, серед яких Іван Франко. Пастирями і вчителями багатьох поколінь дрогобичан були ревні та свідомі єромонахи Чину Святого Василія Великого.

Адміністратори парафії єромонахи ЧСВВ
(із шематизму автора о. Блажійовського):
Йосафат Качановський (1828)* -1846
Юстин Ханкевич 1846 -1850
Йоанікій Малярський 1850 - 1854
Йосафат Студзинський 1854 -1862+
Ігнатій Барусевич 1862 -1868
Ясон Коритко 1868 - 1874
Юліян Немілович 1874 - 1897
Мелетій Лончина 1897 -1900
Мирон Хмільовський 1900 - 1901
Віссаріон Кулик 1901 - 1904+
Меланій Лукавський 1904 - 1905
Ігнатій Тисовський 1905 - 1911
Адріян Давида 1911- (1914)
Онуфрій Бурдяк (1918)
Мар'ян Повх (1924 - 1926)
Йосип Заячківський 1927 -1930
Северіян Бараник 1934 - 1941
Віталій Байрак 1941 - 1945
Євген Нищик 1945 - 1947

* - точний рік невідомий.

ХХ століття подарувало не лише Дрогобичу, а й цілій нашій Церкві та Україні вірних синів свого народу, святих пастирів, ісповідників віри, мучеників ієромонахів Северіяна Бараника та Якима Сеньківського, Віталія Байрака, Євгена Нищика та Павла Жупанського. У червні 1941 року пролилася за Христа і Католицьку Церкву невинна кров оо. Северіяна Бараника та Якима Сеньківського, у травні 1946 року після страшних тортур і допитів у в'язниці на Бриґідках помирає ієрм. Віталій Байрак, а у жахливі для Української Греко-Католицької Церкви 1946-47 рр. були заарештовані, засуджені і невдовзі вивезені на заслання ієрм. Євген Нищик і Павло Жупанський, де і закінчили своє земне життя.

image.jpg

Період з 1948 по 1989

8-10 березня 1946 року рішенням Львівського псевдособору Українську Греко-Католицьку Церкву було зліквідовано, поставлено поза законом, а правильніше сказати, загнано у глибоке підпілля. Ще задовго до цього горезвісного собору 11 квітня 1945 року були заарештовані радянським урядом усі греко-католицькі єпископи на чолі із Митрополитом Йосифом (Сліпим). Таким чином наша Церква була позбавлена ієрархії, тобто церковного проводу.

Львівський псевдособор утворив нову Самбірсько-Дрогобицьку Єпархію Російської Православної Церкви, яку очолив колишній член Капітули Перемишльсько-Самбірсько-Сяніцької Єпархії о.доктор Михаїл Мельник. Його було висвячено на єпископа архиєреями Московського Патріархату на чолі з Іоаном, Митрополитом Київським і Галицьким, Екзархом всієї України, 25 лютого 1946 року у Воздвиженській малій Церкві Києво-Печерської Лаври ще до так званого горезвісного собору. Катедральним Собором нової Єпархії був визначений храм Пресвятої Трійці міста Дрогобича, а приміщенням єпархіального управління стала прилегла до нього колишня школа. Таким чином, заарештувавши оо. Є. Нищика і П. Жупанського, ЧСВВ, комуністичний уряд передав наш храм в лоно Російської Православної Церкви.

У 1952 році стараннями Владики Михаїла (Мельника) та оо. Володимира Куновського та Михаїла Веселовського у храмі Пресвятої Трійці було виконано стінопис. На жаль, не виявлено фотоматеріалів про цей розпис, проте храм у такому вигляді простояв двадцять років.

Владика Михаїл (Мельник) та настоятель Собору о. Володимир Коновський померли при загадкових обставинах під час поїздки до Києва 9 жовтня 1955 року і похоронені на місцевому цвинтарі Дрогобича неподалік Катедри.

Обов'язки Владики Самбірсько-Дрогобицького деякий час по смерті Кир Михаїла виконував Антоній (Пельвецький), Єпископ Івано-Франківський РПЦ, наступником якого став єпископ Григорій (Закаляк). Він очолював дану Катедру до часу ліквідації Самбірсько - Дрогобицької Єпархії РПЦ у 1959 році. Після цього Кир Григорій був єпископом РПЦ у Чернівцях, по сумісництву у Львові та на Закарпатті, де й спочив у Бозі. Таким чином, територію, яку обіймала Самбірсько-Дрогобицька Єпархія, в тому числі і наш храм, було прилучено під юрисдикцію Миколая (Юрика), Митрополита Львівського і Тернопільського РПЦ. Він і його наступник Никодим (Руснак) часто відвідували наш храм, беручи участь у богослужіннях, які супроводжував, створений для цієї потреби хор.

У 1973 році стараннями оо. Михайла Линди і Миколи Юзича вдруге був зроблений стінопис у храмі Пресвятої Трійці, який на свято Покрова Пресвятої Богородиці освятив Митрополит Миколай.

До святкування 1000-ліття хрещення України стараннями о. Василя Мізика було позолочено баню на даху храму і зроблено зовнішню обнову стін.

Імена православних священиків: Володимир Куновський, Михайло Весоловський, Йосип Маринович, Степан Маркевич, Михайло Бубняк, Степан Білинський, Андрій Оршак, Степан Жук, Микола Юзич, Олександр Хоркавий, Михайло Линда, Йосип Паращак, Василь Мізик.

 

Святкування 1000-ліття хрещення України підпільної УГКЦ

Але в той час у місті Дрогобичі, як і по цілій тодішній радянській Україні, а то і далеко за її межами, діяла підпільна Українська Греко-Католицька Церква. Багато людей, пам'ятаючи про мученицьку смерть оо. Василіан, які у 40-х роках подали приклад вірності Христові і Його святій Церкві, не пристали до РПЦ. Ходячи повз свій храм, заходячи до нього, щоб занести до Бога свої приватні молитви, греко-католики молитовно очікували на воскресіння рідної Церкви і повернення їм так улюбленої всіма "Трійці". Адже саме так і до тепер, люблячи, називають люди цей храм. Підпільні священики, які часто змушені були виконувати найважчу працю, ночами, по приватних домівках греко-католиків служили Святі Літургії, сповідали, хрестили, вінчали, оливопомазували, тобто надавали духовну опіку своєму духовному стаду. А це часто потягало за собою арешти, обшуки, штрафи, конфіскацію майна священиків тощо. Проте ніхто і ніщо не могло зупинити чи залякали тих людей. Вони розуміли, що не лише для них, але й для їхніх дітей і родин перекриті всі дороги до навчання у вищих навчальних закладах, для працевлаштування на відповідну роботу тощо. Любов до Христа, Його Церкви і свого народу давала їм сили вистояти в тій сатанинській системі. А вірні, бачачи терпіння і відданість Христові своїх пастирів, готові були платити штрафи, ходити на допити в кабінети спецслужб, бути переслідуваними, лише щоб не зламати своєї віри, не зрадити принципам своєї совісті і залишитися у єдності із престолом Святого Петра.

Серед багатьох підпільних священиків у Дрогобичі душпастирювали найбільш знані оо. Іван Сокіл, Іван Гринчишин та Степан Яворський.

Ішов 1988 рік – рік 1000-ліття Хрещення України. УГКЦ з цієї нагоди розпочала перші після 1946 року прилюдні урочисті богослужіння у відпустових місцях Билич, Грушева і Зарваниці. Хоча радянська влада чинила величезні перешкоди, святкування Ювілею продовжувалися у багатьох містах і селах Галичини. А 2 травня 1989 року у Дрогобичі відбулося богослужіння УГКЦ біля Церкви Святої вмц. Параскевії. Ця відправа була проведена у Світлий вівторок, і в ній взяли участь десять тисяч вірних. Відправляли підпільні оо. Волошин, Куць, Панас та Адам. Під відкритим небом було проголошено відкриття у Дрогобичі греко-католицької парафії. Відтоді у місті почалися регулярні легальні богослужіння. Влада протидіяла їм як могла: і ув'язненням на 15 діб оо. Волошина, Куця і Адама, і терміновим відкриттям при храмі Св. Параскевії парафії РПЦ із розрахунком спровокувати релігійні протистояння, і затриманням транспорту, що ним добиралися священики на богослужіння тощо. Проте всі ці заходи не могли перешкодити молитовним зібранням. Постійно зростала кількість учасників відправ. Паралельно із відправами на місцях, УГКЦ проводить нову акцію за легалізацію Церкви - ланцюгову голодівку у Москві, на Старому Арбаті. А величаве 150-тисячне богослужіння у Львові 17 вересня 1989 року, поєднане з релігійною маніфестацією, остаточно засвідчило масову підтримку УГКЦ. Тоді Церква здобула свою моральну перемогу і зміцнила себе як силу.

Період відродження

У жовтні 1989 року з мовчазної згоди місцевої влади в Дрогобичі парафія УГКЦ здобуває для себе приміщення в храмі Святого вмч. Юрія на Млинках. Це був переломний момент, бо з нього почалась могутня хвиля повернення храмів Дрогобиччини в лоно УГКЦ. 1 грудня 1989 року повернулася до віри предків ключова парафія Дрогобиччини – храм Пресвятої Трійці. Це мало свій психологічний вплив на тих, хто очікував. Неабияк посприяли цьому процесові колишні підпільні священики Михайло Волошин, Мирон Бендик, Михайло Пецюх та Іван Гринчишин, а також релігійні активісти-миряни пп. Миджин, Мороз, Ольховий, Мроць, Яджак, Харів, Швадчак, Кузьма, Ковальчук, Кучма, Баран та багато інших.

Парафіяльними священиками греко-католицької парафії Пресвятої Трійці у м. Дрогобичі з благословення Владики Володимира (Стернюка), Митрополита підпільної УГКЦ, стають оо. Михайло Волошин, він і декан Дрогобицького деканату, та Мирон Бендик. Їм допомагають у пастирюванні священики навколишніх сіл, а також оо. Василь Коляда, Ярослав Приріз і Валерій Алексійчук.

09.jpg

Владика Филимон (Курчаба),
Єпископ-Помічник Львівський
на богослужені у храмі Пресвятої Трійці, 15 лютого 1990 року.

15 лютого 1990 року на свято Стрітення Господнього на богослужіння до храму Пресвятої Трійці вперше приїздить Владика УГКЦ Филимон (Курчаба), Єпископ-Помічник Львівської Архиєпархії. Це було ще одне утвердження у вірі вірних нашої Церкви, які могли молитися, спілкуватися і бачити греко-католицького Владику.

Важливим моментом є існування при парафії Пресвятої Трійці на початку 90-х років греко-католицької семінарії. Вона перенеслася у грудні 1989 року із Самбора, де у підпіллю була проваджена о. Миколою (Куць), ЧНІ. Основну відповідальність за підготовку семінаристів взяв на себе о. Мирон Бендик, а благословив і підтримував цю ідею Владика Юліян (Вороновський), Єпископ-Помічник Львівської Архиєпархії. Тому і Митрополит Володимир поклав на плечі Владики Юліяна відповідальність за вишкіл і висвячення цих юнаків.

9 квітня 1991 року з пастирським візитом місто Дрогобич відвідав Мирослав Іван Кардинал Любачівський, який напередодні повернувся із Риму до свого Престолу у Львові. Після Літургії, яка відбулася на полі на окраїні Дрогобича, Їх Блаженство у супроводі Владик Юліяна (Вороновського) і Івана (Прашка), Єпископа із Австралії, та численного духовенства відвідав міський храм Пресвятої Трійці. Тут пройшла перша зустріч духовенства Дрогобиччини із своїм Першоієрархом.

У 1991 році о. Михайло Волошин та о. Ярослав Приріз їдуть на навчання до Риму, а парафію і Дрогобицький деканат очолює о. Мирон Бендик, якому до допомоги надають о. Мирослава Соболту.

Синод Владик УГКЦ, який проходив на Львівській Святоюрській горі у днях 16-31 травня 1992 року, своїм рішенням утворив, а 12 липня 1993 року Патріарх Мирослав-Іван (Любачівський) проголосив нову Самбірсько-Дрогобицьку Єпархію Української Греко-Католицької Церкви, і її адміністратором став Владика Юліян (Вороновський), Єпископ-Помічник Львівської Архиєпархії, ректор Вищої Духовної Семінарії Святого Духа у Львові. А Синод наших Владик, що проходив у Львові в днях 20 – 27 лютого 1994 року, обрав першим Єпископом Самбірсько-Дрогобицьким Владику Юліяна (Вороновського), який до того часу виконував обов'язки адміністратора. Грамотою 93/1598 Глави УГКЦ від 12.07.1993 р. Парафіяльний храм Пресвятої Трійці м. Дрогобича визначено як Катедральний Собор Самбірсько-Дрогобицької Єпархії, а прилеглі приміщення - під Управління новоутвореної Єпархії. На жаль, демократична тогочасна влада Дрогобича не спромоглася передати комплексу споруд навколо храму Церкві, і в них надалі перебував Державний Проектний Інститут.

17 квітня 1994 року, у п'яту неділю Великого Посту, відбулася інтронізація першого Єпископа Самбірсько-Дрогобицького Владики Юліяна (Вороновського), яку звершивм Отець і Глава Української Греко-Католицької Церкви Мирослав-Іван Кардинал Любачівський. Йому співслужили Митрополит Володимир (Стернюк), Владики Іван (Мартиняк), Єпископ Перемишльський, Филимон (Курчаба), Єпископ-Помічник Львівської Архиєпархії, Михаїл (Сабрига), Єпископ Тернопільський, Михаїл (Колтун), Єпископ Зборівський та Іван (Маргітич), Єпископ-Помічник Мукачівської єпархії. На урочистостях був присутній Папський Нунцій в Україні Архиєпископ Антоніо Франко та представник єпископату Римо-Католицької Церкви.

29 лютого 1996 року сотрудником до Катедри був призначений о. Роман Гринаш. 14 березня цього ж року оо. Тарас Кусьпісь і Мирослав Кізима були звільнені від виконання обовязків сотрудників нашого храму і призначені адміністраторами відповідно у храми Успення Пресвятої Богородиці та Святих Володимира та Ольги м. Дрогобича, які знаходилися у стані будівництва.

16 червня 1996 року відбулося у нашому храмі єпархіальне святкування Ювілею 400-ліття Берестейської Унії. У переддень його служився екуменічний акафіст до Пресвятої Богородиці. У ньому взяли участ Владики Юліян, наш Ординарій, Любомир (Гузар), Екзарх Києво-Вишгородський, та Ігор (Ісіченко), Єпископ Харківський і Полтавський УАПЦ. Святкову архиєрейську Літургію з нагоди Ювілею очолив Владика Юліян (Вороновський), Єпископ Самбірсько-Дрогобицький. Йому співслужили Владики Любомир (Гузар), Софрон (Дмитерко), Софрон (Мудрий), Павло (Василик), Михаїл (Колтун). На урочистостях був присутній Папський Нунцій в Україні Антоніо Франко та Маркіян Трофимяк, представник єпископату Римо-Католицької Церкви.

Із вересня 1996 року з благословення Патріарха Мирослава-Івана Владика Юліян відкрив у Дрогобичі у Катехитичному Інститутуті Богословський факультет (семінарію). Першим ректором призначено о. Мирона Бендика, звільнивши його із завідателя храму Пресвятої Трійці. Уряд ректора Катедрального Собору та пароха парафії Пресвятої Трійці 2 жовтня 1996 року було покладено на прот. Тараса Гарасимчука, канцлера Самбірсько-Дрогобицької Єпархії. А відразу ж у листопаді Владика призначив ще одного сотрудника – о. Івана Паньківа.

У серпні 1998 року був звільнений із сотрудника парафії о. Роман Гринаш і призначений адміністратором сіл Новошичі і Бистриця та деканом Мокрянського деканату. А о. Іван Паньків обійняв посаду декана Дрогобицького міського деканату. У липні 1999 року до нашого храму був призначений сотрудником о. прот. Павло Кіндратишин, а з листопада 2000 року обов'язки протодиякона виконує Микола Рик.
20 січня 1999 року наша парафія прощалася із бл. п. о. прот. Василем Колядою, тіло якого похоронено на цвинтарі по вул. Трускавецькій.

Величавим тижневим святкуванням відзначався 10-літній Ювілей повернення нашого храму у лоно УГКЦ. У даних урочистостях були задіяні всі греко-католицькі громади нашого міста на чолі зі своїми священниками. Глибокі духовні науки з цієї нагоди голосив о. Ярослав Приріз, ЧНІ. У неділю (5 грудня), очолив Літургію і виголосив проповідь  Любомир (Гузар), Єпископ-Помічник Глави УГКЦ з делегованими правами. У Літургії серед чисельного духовенства і вірних брав участь прот. Маркіян Охримович, підпільний священик, довголітній в'язень, на даний час емерит. Владика Юліян виголосив подячне слово. Силами парафії був проведений величавий концерт.

3 вересня 2000 року при нашому храмі відбулося святкування Ювілею 2000-ліття Різдва Христового. Очолював святкову Літургію і виголосив проповідь Владика Іван (Мартиняк). Йому співслужили Владики Юліян (Вороновський), Михаїл (Сабрига), Василій (Медвіт), Михаїл (Колтун), Софрон (Мудрий) та Станіслав (Падевський) від Римо-Католицької Церкви. Після Літургії відбулося посвячення величавого пам'ятника, здвигненого владою і громадськістю міста на честь Великого Ювілею. У посвяченні взяв участь також єпископ Феодосій (Пицина), керуючий справами Дрогобицько-Самбірської Єпархії УПЦ КП. Пополудні відбулася академія і концерт у місцевому драмтеатрі, а увечері – естрадний концерт на головному майдані міста.

Напередодні, у суботу (2 вересня) після Вечірні, відбулося освячення Катедрального Собору Пресвятої Трійці м. Дрогобича після капітального ремонту і розпису стін у середині храму. Освячення здійснив Митрополит Перемишльсько-Варшавський Іван у співслужінні з Ординарієм нашої Єпархії та Владикою Іваном (Маргітичем) із Закарпаття.

Ремонти були зроблені стараннями Юліяна і пароха парафії митр. прот. Тараса Гарасимчука, економа Єпархії прот. Василя Копичина та сотрудників оо. прот. Івана Паньківа, Мирослава Соболти і Павла Кіндратишина. Крім пожертв парафіян на реставраційні роботи велику частку вклали наш Ординарій Владика Юліян (Вороновський), благодійні допомогові організації "Церква в потребі", "Реновабіс" із Німеччини та Римська Курія.

Стінопис храму виконували майстри: Ігор Орищак, Євген Хруник, Сергій Булко, Ігор Леськів, Дмитро Садовий, Петро Кемпа, Микола Заневич, Остап Гірник та Степан Хруник.

У суботу, 5 травня 2001 року на святкування 65-ліття уродин Владики Юліяна до Катедри Самбірсько-Дрогобицької Єпархії прибув Любомир (Гузар), недавно обраний Отець і Глава УГКЦ. Його вітали: Юліян, Єпископ Самбірсько-Дрогобицький;  митр. прот. о. Олексій Дем'яновський, парох с. Летні - від духовенства Єпархії; п. Олексій Радзієвський, міський голова Дрогобича - від дрогобичан; преподобна сестра Вероніка (Хитра), ССНДМ - від монашества; пп. Орися Калічак і Марія Останіна – від катехитів та вчителів християнської етики; п. Микола Герета - від мирян.

На вигаптувану хоругву Катедрального Собору майстринею Оксаною Заміховською, колишньою парафіянкою, склав свою пожертву п. Михайло Мацялко з родиною, художній керівник вокально-інструментального гурту "Соколи". Вигаптувані обруси пожертвувала народна майстриня, наша парафіянка п. Мирослава Кот. Посильні свої пожертви на реставрацію храму, хоругви та фелони складали наші парафіяни, мешканці Дрогобича, підприємці. Їм за це велике СПАСИБІ.

Свої однокімнатні помешкання офірували для нашої парафії одинокі парафіянки бл. п. Марія Садова, Любов Будинська і Ганна Савчак. Нехай буде прийнята Богом їхня жертва.

Наші парафіяни є активними прочанами до відпустових місць, де Церква організовує відпусти з нагоди різних подій. Велелюдною була поїздка до Києва та Львова на зустріч із Святійшим Отцем Іваном-Павлом II, Папою Римським. Це не була лише поїздка, щоб побачити Папу, але щоб молитися з Ним і слухати повчання апостола Петра наших часів. А особливо, щоб прийняти великий дар: проголошення блаженними мучеників, ісповідників та подвижників, серед яких вписані імена трьох ієромонахів, які служили у нашому храмі, – Северіяна (Бараника)Якима (Сеньківського) та Віталія (Байрака).

З цієї нагоди була виготовлена ікона цих трьох священомучеників, яку написав художник, дрогобичанин п. Сергій Булко, а профінансував написання ікони о.мітр. Роман Мірчук (США). З 29 на 30 червня 2001 року відбулося у нашому храмі чування, присвячене проголошенню Дрогобицьких новомучеників, під час якого було єпископом Юліяном освячено дану ікону. У суботу 30 червня вшанувати новомучеників до нашого храму прибуло численне духовенство, понад 130 осіб, чернецтво та багато мирян. Святу Літургію очолював і виголосив проповідь місцевий Єпископ. Йому співслужили  Владики Северіян (Якимишин), Єпископ Нью-Вестмінстерський, Корнелій (Пасічний), Єпископ Торонтський та Лаврентій (Гуцуляк), Єпископ Едмонтонський із Канади. Святкування закінчилося святковим хресним ходом з іконою новомучеників навколо Катедри.

У день Престольного празника у 2001 році Владика Юліян освятив центральну ікону-мозаїку Пресвятої Трійці на фасаді храму, а 30 вересня, коли архиєрей обходив 15-ліття єпископської хіротонії, ним було освячено дві бічні ікони - мозаїки святих рівноап. Володимира та свмч. Йосафата. Велика подяка належиться всім жертводавцям на ту благородну справу. Третину всієї суми пожертвував особисто наш Єпископ, а виконавцями цих ікон-мозаїк були майстри Ярослав Баландюх і Ярослав Данилів.

У жовтні 2001 року для парафії, що діє при Катедральному Храмі, був призначений катехитом о. Віктор Коцеміра.

1 жовтня 2002 року Владика Юліян задовільнив прохання про зречення з уряду сотрудника катедрального храму прот. Павла Кіндратишина у зв'язку досягнення ним пенсійного віку.

28 травня 2003 року наша парафія прощалася із бл. п. прот. Маркіяном Охримовичем, ісповідником віри, довголітнім в'язнем та священиком підпільної Церкви, тіло якого похоронено на цвинтарі на вул. 22-го Січня.

У липні 2003 року сотрудником у наш храм призначений о. Ростислав Мелех.

У липні 2003 року відбулося святкування 10-ліття утворення Самбірсько-Дрогобицької єпархії, які очолив Патріарх Любомир (Гузар).

28 травня 2004 року Владика Юліян звільнив прот. Івана Паньківа з уряду сотрудника Катедрального Собору, призначивши його адміністратором новоствореної парафії Блаженних свмч. Северіяна, Якима та Віталія, ієромонахів дрогобицьких у м. Дрогобичі.

У суботу ввечері, 17 липня 2004 року, піша проща із міста Турки з мощами блаженного Йосафата (Коциловського) прибула до Катедрального Собору Пресвятої Трійці м. Дрогобича. Частичку мощів блаженного передав під час освячення нового храму у Турці владика Іван (Мартиняк), архиєпископ і митрополит Перемисько-Варшавський. Кілька сот прочан процесійно вийшли на зустріч мощам і торжественно ввійшли в храм. Відразу священики Дрогобицького деканату біля раки з мощами відслужили молебен до бл. свмч. Йосафата, яким розпочали нічні чування. Середня група хору “Відлуння” виконали кілька духовних пісень. Опісля духовенство та вірні на чолі із своїм Архиєреєм Владикою Юліяном здійснили Хресний хід зі свічками, з іконою дрогобицьких мучеників та ракою з мощами бл. Йосафата вулицями міста Дрогобича.

17 липня 2005 року Божественною Літургією перед Катедральним храмом Пресвятої Трійці завершено перший Єпархіяльний Євхаристійний Собор. Торжество розпочалося хресним ходом і спілкуванням владики Юліяна з представниками деканатів та уділенням їм архипастирського благословення. Єпископ у співслужінні півтори сотні священників розламав Євхаристійний Хліб і до Святого Причастя приступило близько двох тисяч мирян. Свої співом Літургію супроводжували хори-представники двадцятьох деканатів.

21 липня 2005 року Владика Юліян звільнив ієрея Віктора Коцеміру з уряду катехита Катедральної парафії, призначивши його адміністратором парафії Зіслання Святого Духа у м. Добромилі та деканом Добромильського деканату.

28 квітня 2006 року вперше у Катедральному Соборі Пресвятої Трійці відбулося Наречення, а 29 квітня 2006 року хіротонія владики Ярослава (Приріза).

16 березня, 2008 року сотрудником у наш храм призначений ієрей Юрій Завійський.

15-16 червня 2008 року відбулися святкування 200-літнього ювілею діяльності храму Пресвятої Трійці м. Дрогобича на українському поприщі. Божественну Літургію очолив Високопреосвященнійший Владика Ігор (Возьняк), Архиєпископ Львівський, якому співслужили Преосвященнійші Владики Юліян (Вороновський), Єпископ Самбірсько-Дрогобицький, Діонісій (Ляхович), Куріяльний Єпископ Глави УГКЦ і його особистий представник на даних святкуваннях, Михаїл (Колтун), Єпископ Сокальсько-Жовківський, Володимир (Війтишин), Єпископ Івано-Франківський, Василь (Івасюк), Екзарх Одесько-Кримський, Василій (Семенюк), Єпископ Тернопільсько-Зборівський, Миколай (Сімкайло), Єпископ Коломийсько-Чернівецький та Ярослав (Приріз), Єпископ-Помічник Самбірсько-Дрогобицької Єпархії, а також понад сто священиків єпархії. Проповідь виголосив Владика Діонісій, яку розпочав із привітання від Блаженнійшого Патріарха. Майже 3 три тисячі мирян приступили до Святого Причастя. На руки Владики Діонісія від парафії її парохом було складено подарунок для Отця і Глави УГКЦ Блаженнійшого Любомира, з нагоди його особистих Ювілеїв. Величавим хресним ходом навколо храму та урочистою академією у приміщенні Муздрамтеатру ім. Ю. Дрогобича завершилися Ювілейні празничні святкування. З нагоди цього святкування був проведений конкурс на кращий дитячий малюнок храму Пресвятої Трійці. У п’ятницю, 1 червня, об 11.00 год. у Катедральному Соборі Пресвятої Трійці м. Дрогобича митр. прот. Тарас Гарасимчук та диякон Михайло Малащак відслужили Акафіст до Пресвятої Трійці з нагоди Дня захисту дитини. Акафіст своїм співом супроводжував хор «Відлуння» під керівництвом п. Надії Бунь. Учасниками молитви були діти та їхні батьки і вчителі, які взяли участь у конкурсі малюнку-емблеми на тему «Наш храм святий і славний». Після завершення Акафісту пам’ятними грамотами та подарунками були нагороджені учасники конкурсу. Переможницею конкурсу стала Лілія Івасенко. Її робота стала емблемою ювілейного року з нагоди відзначення 200-ліття діяльності храму на українському поприщі. У храмі виставлені також малюнки Роксолани Середяк, Марти Ковалів, Христини Квик, Зоряни Ващук та інших. Пам’ятні грамоти діти отримали з рук о. Тараса та п. Ігора Шимка, директора Дрогобицької дитячої художньої школи. Малюнок Лілії Івасенко відтак  став емблемою нашої парафії.

Em 081.png

6 червня 2009 року під час Великої Вечірні з литією, яку відслужив Владика Юліян, Єпископ Самбірсько-Дрогобицький, було освячено ікону з житієм блаженного Омеляна Ковча та із прахом жертв концтабору "Майданек", яку написав іконописець п. Сергій Булко. Владиці співслужили Ярослав, Єпископ-Помічник Самбірсько-Дрогобицької Єпархії, та священнослужителі Катедральної парафії і Дрогобицької духовної семінарії. Супроводжував Вечірню хор семінаристів "Оранта". Молодіжними чуваннями продовжилися святкові заходи.

7 травня 2011 року Божого стало історичною подією для Самбірсько-Дрогобицької єпархії. Перший єпископ Самбірсько-Дрогобицький – владика Юліян (Вороновський) – відсвяткував свій 75-літній ювілей життя та 25-ліття з дня єпископської хіротонії (з цієї нагоди побачила світ книга "Нехай буде воля Твоя", в якій розповідається про життєвий шлях архиєрея-ювіляра). Розділити цю радісну подію разом з духовенством та вірними єпархії до Дрогобича прибув Блаженніший Святослав (Шевчук), Глава УГКЦ, Блаженніший Любомир (Гузар), 15 єпископів з Синоду УГКЦ, численні закордонні гості, представники монашества, а також обласної та районних влади.

24 грудня 2011 року у храмі відбулася інтронізація владики Ярослава, на престіл Самбірсько-Дрогобицької єпархії, оскільки 27 жовтня було повідомлено про зречення владики Юліяна з уряду єпископа Самбірсько-Дрогобицького.

Із 1 по 4 березня 2013 року у храмі відбулося прощання із покійним владикою Юліяном. Божественну Літургію очолив владика Володимир (Війтишин), архиєпископ та митрополит Івано-Франківський, у співслужінні владик  Ярослава (Приріза), Михаїла (Колтуна), Миколая (Сімкайла), Дмитра (Григорака), Степана (Менька), Василія (Івасюка), Тараса (Сеньківа), Богдана (Дзюраха), Йосиф (Міляна) і Мілана (Шашіка). За душу покійного архиєрея молились близько 300 священнослужителів та тисячі вірних. Прощальну проповідь виголосив владика Богдан (Дзюрах), секретар Синоду єпископів УГКЦ.

24 червня 2013 року відбулося святкування з нагоди 20-ліття Самбірсько-Дрогобицької єпархії та 1025-ліття Хрещення Руси-України. Блаженнішому Святославу під час Божественної Літургії співслужив владика Ярослав (Приріз) - єпископ Самбірсько-Дрогобицький, архиєпископ Томас Едвард Ґалліксон - Апостольський нунцій, владика Ігор (Возьняк) - митрополит Львівський, владика Володимир (Війтшин) - митрополит Івано-Франківський, владика Василій (Семенюк) - митрополит Тернопільсько-Зборівський, владика Богдан (Дзюрах) - секретар Синоду єпископів УГКЦ, владика Йосиф (Мілян) - єпископ-помічник Київської архиєпархії, владика Тарас (Сеньків) - апостольський адміністратор Стрийської єпархії, владика Михаїл (Колтун) - єпископ Сокальсько-Жовківській, владика Дмитро (Григорак) - єпископ Бучацький, владика Йосафат (Говера) - екзарх Луцький, а також владика Леон (Малий) - єпископ-помічник Львівської дієцезії РКЦ. Участь в урочистому богослужінні взяли понад 200 священнослужителів, представники монашества, вірні з усіх терен єпархії та представники державної влади.

1 березня 2014 року у Катедральному храмі м. Дрогобича відбулась заупокійна Літургія за владикою Юліяном (Вороновським), першим єпископом Самбірсько-Дрогобицьким – у перші роковини його смерті.  Божественну Літургію очолив владика Ігор (Возьняк), Митрополит та Архиєпископ Львівський, у співслужінні владик Ярослава (Приріза), єпископа Самбірсько-Дрогобицького, Михаїла (Колтуна), єпископа Сокальсько-Жовківського, Тараса (Сеньківа), апостольського адміністратора Стрийської єпархії, Богдана (Дзюраха), секретаря Синоду єпископів УГКЦ, та Бориса (Ґудзяка), єпископа Паризького. Участь в богослужіння взяли єромонахи-студити та понад 80 священиків Самбірсько-Дрогобицької єпархії. На завершення богослужіння митрополит освятив іконографічний портрет покійного архиєрея та музей. 

22 липня 2014 року у Катедральному соборі Пресвятої Трійці відбулась заупокійна Божественна Літургія за новопреставленого протоієрея Павла Кіндратишина, який помер 20 липня. Богослужіння та чин ієрейського похорону очолив владика Ярослав (Приріз), єпископ Самбірсько-Дрогобицький, у співслужінні владики-номіната Григорія (Комара), єпископа-помічника, та чисельного єпархіального духовенства.

22 серпня 2014 року, в день пам’яті св. апостола Матія, у катедральному соборі в Дрогобичі відбулась хіротонія єпископа-помічника Самбірсько-Дрогобицької єпархії владики Григорія (Комара). Єпископську хіротонію здійснив Блаженніший Святослав, Глава і Отець УГКЦ. Співсвятителями були: владика Ігор (Возьняк), Митрополит Львівський, та владика Ярослав (Приріз), єпископ Самбірсько-Дрогобицький. Участь у Божественній Літургії взяли єпископи УГКЦ, Високопреосвященний Томас (Галліксон), папський нунцій в Україні, священики та вірні Самбірсько-Дрогобицької єпархії.

25 квітня 2015 року Блаженніший Святослав, Глава УГКЦ, у співслужінні владики Ярослава (Приріза), владики Григорія (Комара), владики Володимира (Війтишина), владики Кена (Новаківського), владики Богдана (Дзюраха), владики Бориса (Гудзяка) освятив пам’ятник знак Героям Небесної сотні та Захисникам незалежності України, споруджений на стіні Катедрального собору Пресвятої Трійці м. Дрогобича.

12 грудня 2015 року в Дрогобичі, в Катедральному храмі Пресвятої Трійці, відбулося відкриття Ювілейного року Божого Милосердя в Самбірсько-Дрогобицькій єпархії. Розпочався захід процесійною ходою, яку очолив владика Ярослав, єпископ Самбірсько-Дрогобицький, за участі владики Григорія, єпископа-помічника, священиків Дрогобицького деканату та вірних. Під час процесійної ходи священнослужителі несли копію чудотворної ікони «Милосердя двері», яка зберігається у соборі Преображення Господнього в м. Ярославі (Польща). Відтак владика Ярослав згідно з літургійним чином відчинив двері Катедрального собору, проголосивши їх своїм декретом Ювілейними Дверима Божого Милосердя.

 У понеділок, 28 травня 2018 року, відбулося святкування 25-ліття заснування Самбірсько-Дрогобицької єпархії. Очоли святкування Патріарх Святослав, якому співслужили владика Василь (Семенюк), митрополит і архиєпископ Тернопільський, владика Євген (Попович), митрополит і архиєпископ Перемишльсько-Варшавський, владика Ярослав (Приріз), єпископ Самбірсько-Дрогобицький, владика Богдан (Дзюрах), секретар Синоду єпископів УГКЦ, владика Тарас (Сеньків), єпископ Стрийський, владика Михаїл (Колтун), єпископ Сокальсько-Жовківський, владика Йосафат (Мощич), єпископ Чернівецький, владика Йосафат (Говера), екзарх Луцький, владика Василь (Тучапець), екзарх Харківський, владика Михаїл (Бубній), екзарх Одеський, владика Йосиф (Мілян), єпископ-помічник Київської архиєпархії, владика Володимир (Груца), єпископ-помічник Львівської архиєпархії, владика Богдан (Манишин), єпископ-помічник Стрийської єпархії, владика Григорій (Комар), єпископ-помічник Самбірсько-Дрогобицької єпархії, владика Едвард (Кава), єпископ-помічник Львівської архидієцезії РКЦ.

У 2017-2018 роках  було проведено ремонтні роботи та перекрито купол і дах храму.

Парафія Пресвятої Трійці є організатором фестивалю церковних хорів "Ріки води живої", які відбувається у нашому храмі на Зелені свята. Відбулося чотири фестивалі у 2013, 2014, 2015 та 2016 роках. 

Спільноти парафії

При нашому храмі діють два дорослі хори: "Голос душі" (диригент п. Неля Кічкан) і "Дзвін" (диригент п. Ірина Захарій), дитячо-молодіжний хор "Відлуння" (диригент  п. Надія Бунь), диригент середньої групи п. Мар'яна Горак та молодшої – п. Ірина Стецьків). Довголітнім диригентом хору "Голос душі" була п. Євгенія Бернацька.

Молодіжний хор "Відлуння" побував із концертами на конкурсах і фестивалях духовного хорового співу у Києві, Львові, а також у Білорусі, Угорщині, Чехії, Польщі, Німеччині, Італії та Франції. Аудіокасети із акафістами, Божественною Літургією та іншими духовними творами у виконанні цього хору побачили світ і знайшли попит далеко за межами парафії і Дрогобича.

У грудні 2006 року було реорганізовано хор "Відлуння" у три окремі хори: "Відлуння" (диригент Надія Бунь), "Аве Марія" (диригент Мар'яна Кицун (Горак - дівоче)) та "Янголятко" (диригент Мар'яна Кицун).

При нашій парафії діє Недільна Катехитична школа ім. Митрополита Андрея. Парафіяльна молодь збирається у молодіжне братство. Також при парафії діють молитовні та харитативні братства. Маємо свою бібліотеку та відеотеку, яка працює з 4 грудня 2003 року.

17 лютого 2003 року при нашій парафії відкрито соціальний центр при якому діє благодійна їдальня.