ІСТОРІЯ
Катедрального собору Пресвятої Трійці у місті Дрогобичі
У центрі стародавнього галицького міста Дрогобича, неподалік ратуші, розташований величний мурований храм Пресвятої Трійці із комплексом церковних споруд. Сам храм є давнім духовним осередком міста, а також яскравим взірцем сакральної архітектури XVII-XIX століть. Величний храм є історико-архітектурною пам’яткою місцевого значення та однією з найкрасивіших споруд древнього міста. Церкву збудували у далекому 1690 році як римо-католицький костел, а прилеглі приміщення добудовані значно пізніше як монастир отців кармелітів. У 1795 році цісар Йосип II зліквідував монастир, а майно націоналізував. Українська (Руська) громада у 1808 році купила в австрійського уряду храм і приміщення під греко – католицьку парафію і школу. Пізніше цей духовний комплекс відданий під завідательство отців Василіян, однак і надалі залишався у власності міста. Храм оновлювався у 1894 та 1905 рр. Розпис іконостасу здійснив Модест Сосенко у 1909 році, хоча встановлено його у храмі було значно пізніше.
Львівський псевдособор утворив нову Самбірсько-Дрогобицьку Єпархію Російської Православної Церкви, яку очолив колишній член Капітули Перемисько-Самбірсько-Сяноцької Єпархії о. доктор Михаїл Мельник. Катедральним Собором нової Єпархії був визначений храм Пресвятої Трійці міста Дрогобича, а приміщенням єпархіального управління стала прилегла до нього колишня школа. Таким чином, заарештувавши оо. Євгена Нищика і Павла Жупанського, ЧСВВ, комуністичний уряд передав наш храм в лоно Російської Православної Церкви.
У 1952 році стараннями Владики Михаїла (Мельника) та оо. Володимира Куновського та Михаїла Веселовського у храмі Пресвятої Трійці було виконано стінопис. На жаль, не виявлено фотоматеріалів про цей розпис, проте храм у такому вигляді простояв двадцять років.