Бо я голодував, і ви дали мені їсти; мав спрагу, і ви мене напоїли; чужинцем був, і ви мене прийняли; нагий, і ви мене одягли; хворий, і ви навідалися до мене; у тюрмі був, і ви прийшли до мене (Мт. 25, 35-36)

Ідея створення даного соціального центру вже довший час виношувалась у думках наших отців. При спілкуванні з парафіянами відчувалась гостра потреба створення їдальні. Кожна благодійна справа, яка розпочинається, розкриває велике поле діяльності. Проте при заснуванні їдальні виникло багато проблем.  Першою серйозною проблемою, що постала перед нами, була потреба в приміщенні, яке відповідало б усім нормам, та найважливіше — ми шукали місце, де наші пара­фіяни могли б не лише харчуватись, але й відчути родинний затишок та поспілкуватись зі священиками. Таке приміщення нам запропонувала п. Ірина Павлішак, директор Товариства “Надія”. Наступним кроком став пошук людини, яка б взялась за приготування їжі.  До цієї праці (з деяким острахом та в основному з покорою) приступила п. Катерина Кухар. Відтак за кошт нашого храму закупили весь необхідний посуд. У 2003 році після празнику Стрітення Господнього ми повідомили усіх потребуючих парафіян, які зголосились до того часу. Помолившись, після Літургії організували святковий благодійний обід, на який прийшли ці люди. Їхню радість розділили о. Тарас, о. Мирослав, о. Віктор та о.д. Ростислав, які бачили втілення своєї мрії. Так ми розпочали нашу діяльність, зібравши 15 осіб. Праця була розпланована так, щоб можна було взяти під опіку цих потребуючих людей, організовуючи обіди щодня протягом тижня, крім Неділі та свят.

Працюючи вже довший час, ми переконалися, що годувати людей — це велика для них допомога, та, окрім цього, ми отримали можливість більше спілкуватись із нашими парафіянами і бідьше дізнатись про проблеми і потреби, що виникають у їхніх сім’ях. Переважно ці потреби є пов’язані із матеріальними нестачами і різного роду непорозуміннями та незгодами у родинах.

Коли не знати ближче цих людей, то можна вважати, що задовольняючи потребу у хлібі насущному ми вирішуємо їх проблеми. Та залишаються не менш нагальні потреби у ліках, сплаті комунальних послуг та простому людському спілкуванні. Саме тут, серед інших потребуючих людей, кожен наш парафіянин може поділитись своїм болем чи радістю, розповісти про стан здоров’я та почути загальні правди християнської віри при читанні духовної літератури у часі обіду.

Однією із важливих проблем було фінансування і закупівля продуктів харчування. Звичайно, що основоположником і головним спонсором є парафіяльний храм Пресвятої Трійці . Оскільки храм — це не тільки отці та церква, як споруда, та ми  ставимо собі за мету бути однією спільнотою, щоб проблеми потребуючих парафіян нікому не були  байдужими. Тому шукаємо спонсорів і надіємось на пожертви парафіян.

Час йшов і життя їдальні збагачувалось різними подіями. Минали роки і змінювались умови життя, у кращі часи потребуючих людей ствало менше, а згодом у зміні соціальних умов людей ставало більше. Також змінювались працівники, так у 2005 прийшла пані Віра Романів, яка готує обіди по сьогоднішній день. Життя їдальні багате різними подіями, святкуваннями та акціями. Першою такою акцією була Великопосна скарбонка, де завдякипожертвам дітейнедільної школита парафіян, ми отримали кошти на придбання нової газової плити. Другу акцію було проведено на свято Пасхи, а відтак свято Миколая та Різдвяна акція вже стали традиційними. Так як протягом свят їдальня була зачинена, ми організували святкові кошики із посвяченими продуктами, щоб у цей період подбати про потребуючих парафіян

Довший період життя та локація Благодійної ідальні залишалось незмінним, і у 2018 року новий керівник «Надії» п. Ірина Дзюрах у телефонному режимі пропонувала нам вибратися із цього приміщення. Нашим єдиним проханням до п. Дзюрах було, подати письмово дану вимогу. Оскільки парафія не посідає приміщень, які можна було б пристосувати для потреб їдальні, нам необхідно звертатися за допомогою в церковні та міські структури. А щоб ці речі робити, потрібно мати, як говориться «чорним на білому».

На превеликий жаль наше прохання знехтуване. Як результат – 1 жовтня 2018 року працівників їдальні не допущено на робоче місце. Підлога зірвана. Все перевернуте. Продукти та посуд забруднено.

Про це було повідомлено як керівництво Самбірсько-Дрогобицької єпархії так і мера нашого міста. Відбулося кілька зустрічей. На превеликий жаль ці зустрічі не дали жодного результату. Спроби Міського Голови розв’язати цю делікатну ситуацію не увінчалася успіхом. Складається двояке враження: або йде повне ігнорування рішень Міського Голови; або твориться гарна картинка про намагання вирішити, а, насправді, не має жодного бажання вирішувати. Тим більше, що коли Міський Голова приймає рішення про спільне використання приміщення «Надією» та Благодійною їдальнею, а керівник «Надії» п. Дзюрах, яка є депутатом міської ради від тої ж політичної сили, що й Міський Голова, ще й займає уряд Голови земельної комісії, повністю їх ігнорує. Зважаючи на ситуацію, яка склалась, парафіяльний уряд примає рішення годувати людей на території церкви Трійці. Хоча не маючи до цього умов приготування їжі здійснювалось у маленькій кухні а відтак роздавали на території церкви. Так триволо зиму 2018 і весну 2019 років. За той час силою парафії було зорганізовано скромні умови, де зараз відбувається харчування потребуючих людей.

Усвідомлюючи, що будь-яка справа потребує Божого благословення, просимо у своїх молитвах всевишнього Бога про допомогу людей у цій благодійній справі, як фізичну так і матеріальну. У нашій захристії стоїть скринька для потреб Благодійної їдальні. А головне — ми просимо про Ваші молитви за подальшу діяльність їдальні. Не забуваймо, що парафія — це не лише “я” та храм, а насамперед, наша відповідальність перед спільнотою, яку творять ближні. Тому дбаймо про те, щоб були ситими не тільки наші батьки та діти, а й той ближній, якого посилає нам Господь.

Ось так творилось життя благодійної їдальні, наповнене труднощами і водночас теплими і радісними хвилинами. Мати Тереза із Калькути, роздумуючи про бідність і свої добрі справи, говорила,  що це “тільки краплина води в океані бідності. Але ця краплина має велику силу, вона змінює океан”.

Вдумуючись у ці слова, розуміємо, що відкриття їдальні — це тільки маленька краплина допомоги усім потребуючим. Тому не боїмось планувати і більше того, втілювати наші задуми у життя.

о. Ростислав Мелех